Про сприяння Асоціації «Явір» розвитку туризму у Вінницькій області.

    18 травня голова обласної ради Вінницької області Анатолій Олійник підписав розпорядження «Про створення робочої групи з напрацювання пропозицій до проекту Програми розвитку туризму у Вінницькій області на період 2016 — 2020 роки.»

    Асоціація «Явір» теж внесла свої пропозиції до нової програми:

Передумови перспективного розвитку туризму на Вінниччині

    На сучасному етапі туризм набуває масового характеру і стає однією з провідних, високоприбуткових та найбільш динамічних галузей світового господарства.

    Специфічною рисою туристично-рекреаційної сфери є те, що вона поєднує в собі понад 50 суміжних галузей: культуру, мистецтво, науку, освіту, спорт. готельне господарство, медицину, торгівлю, харчування, транспорт, зв’язок, фінанси, побут, народні промисли, розваги, будівництво, інше.

    Кожна країна, регіон, місто намагаються пропагувати та популяризувати свою туристичну привабливість.

   Сучасний турист функціонує в умовах конкуренції.

   І для того, щоб туризм став одним із пріоритетних напрямків розвитку економіки і життєдіяльності, необхідна інтеграція зусиль багатьох сфер діяльності та підприємств.

    Вплив туризму у світі важко недооцінити, скільки саме він робить великий внесок у зміцнення контактів і встановлення добрих відносин, поліпшення порозуміння, виступає чинником зміцнення авторитету регіону на вітчизняній та на міжнародній арені, вироблення її ідентичності та іміджу, формує національну гідність, удосконалює особистість та суспільство, стимулює розвиток торгівлі, гуманітарних сфер, міжнародного співробітництва, відродження культурної спадщини та традицій, залучає інвестиції, розвиває інфраструктуру тощо.

    За прогнозом Всесвітньої туристичної організації, до 2020 року Україна може ввійти в першу двадцятку країн з найбільш популярними напрямами туризму.

    Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 року №638-р «Про схвалення концепції Державної цільової програми розвитку туризму та курортів на період до 2022 року» туризм визнано як одну з найперспективніших галузей і проголошено пріоритетним напрямом соціально-економічного та культурного розвитку.

     Роль органів державної влади в цьому механізмі полягає у створенні сприятливих умов для діяльності в туристично-рекреаційній сфері, що створить механізм для інвестування як масштабних, так і невеликих проектів.

    Нарощування потужностей туристично-рекреаційної інфраструктури за рахунок залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій є одним з пріоритетних напрямків соціально-економічного та культурного розвитку Вінниччини.

    Кошти, які залишає кожен турист, що приїжджає в наш край, є прямою інвестицією в туристично-рекреаційний комплекс.

    Збільшення частки в’їзного та внутрішнього туризму, екскурсійної діяльності повинно стати ефективним інструментом економічного зростання регіону.

    Вінниччина – стратегічно важливий культурний, політичний та економічний регіон України, який водночас може стати одним з найбільших туристично-відпочинковим та курортним регіоном України.

    Природно-ресурсний потенціал у поєднанні з історико-культурною спадщиною, вигідним географічним розташуванням, є достатньо вагомими передумовами пріоритетного розвитку індустрії туризму, санаторно-курортного лікування, оздоровлення, відпочинку, спрямованого як на вітчизняних, так і на іноземних споживачів.

    На наш погляд,  цей потенціал потрібно активніше розвивати і популяризувати, аби туристична галузь вийшла на якісно новий рівень розвитку.

    Як засвідчують соціологічні та маркетингові дослідження – інтерес до Вінниччини є і він дуже великий.

    Але, потрібно розуміти, що туризм – це продукт, який повинен давати прибутки, як галузь виробнича. Проте, дуже часто справи обмежуються лише розмовами. На Вінниччині потрібно створити таких продукт, який здатний зацікавити не лише туристів, а й інвесторів, адже турист – це перший інвестор.

    Першим кроком потрібно створити обласний інформаційний туристичний центр, який би координував роботу районних підприємців, людей, які працюють в туристичному бізнесі та місцевого населення.

Першим завданням такого центру повинно стати створення консолідуючого документу, в якому має міститись основна інформація, необхідна для розробки і реалізації цільової регіональної програми розвитку туризму в регіоні, а саме:

    Маркетинговий аналіз туристичних ресурсів  території, насамперед рекреаційних, до яких належать природні і антропогенні геосистеми, явища природи, артефакти, що мають споживчу вартість для рекреаційної діяльності і можуть бути використані для організації відпочинку й оздоровлення.

    Предметом такого аналізу є природні умови, історико-культурні ресурси, матеріально-технічні умови туризму, географічно-технічні умови туризму, географічне положення, екологічний стан території, соціально-економічна ситуація в регіоні.

    Що ще повинен робити інформаційний туристичний центр:

— формувати комплексні бази даних;

— проводити паспортизацію рекреаційно-туристичних об’єктів;

— проводити науково-практичні конференції і семінари;

— створювати представництва в районах.

    Крім того, подібні центри повинні володіти різносторонньою туристичною інформацією, достатньою як для надавачів туристичних послуг, так і для туристів.

    Якщо узагальнити досвід інших європейських кран, то пункти туристичної інформації поділяються на чотири основні категорії з графічним позначенням у формі зірочки.

    Наприклад:

    четверта категорія – позначається чотирма зірками і може бути надана пунктами туристичної інформації, які реалізовують функції обласних і основних регіональних центрів туристичної інформації, що розташовані в обласних центрах, функціонують упродовж календарного року, сім днів на тиждень, надаючи комплексну інформацію щонайменш трьома мовами про регіон і країну загалом, займається популяризаційно-видавничою діяльністю і здійснюють поточний контроль за пунктами туристичної  інформації нижчої категорії. Їх завданням має бути координація популяризаційно-інформаційних заходів у регіоні та забезпечення відповідного інформаційного наповнення локальних структур  туристичної інформації. Такі центри проводять дослідження туристичного ринку, навчання, моніторинг, категоризацію та ін.;

    третя категорія – локальні центри, що розташовані в районних центрах, в історико-культурних чи природних заповідниках;

    друга категорія – надається пунктом туристичної інформації, що функціонують при туристичних фірмах, готелях, вокзалах, аеропортах;

    перша категорія – може бути отримана пунктом туристичної інформації, котрі організовують сезонно, або з причин масових заходів у святкові чи вихідні дні.

    У Львівському регіоні на сьогодні функціонує 12 таких центрів. У Польщі подібні центри діють у кожній гміні.

    Туристичне планування є дуже трудомісткою і складною справою, тому до планування і реалізації будь-якої  діяльності в туризмі залучаються люди і організації, спроможні  впливати на напрями і результати туристичної діяльності. До них, як правило, належать:

— місцеве населення;

— професійні об’єднання і громадські організації працівників сфери туризму;

— офіційні представники будь-якого рівня, пов’язані  з туристичним законодавством и розвитком.

    Отже, туризм може принести безліч прямих і непрямих економічних вигод, лише за регіонального і комплексного планування.

     Основною метою програми є створення системи, яка забезпечить  зростання туристичних потоків, зменшення безробіття, зацікавленість потенційних інвесторів у створенні туристичної інфраструктури на території області, сприятиме соціально-економічному розвитку регіону.

    Серед пріоритетів в першу чергу повинні бути, насамперед, екологічні фактори розвитку, формування екологічно орієнтованих напрямків, що дасть змогу досягнути збалансованого розвитку туризму.

    Переконані, що зелений туризм взагалі і окремі його види, такі як «сільський», «екологічний», «агротуризм», зокрема, сприяє зміні екологічної свідомості людини, тому здатен відіграти важливу роль у збереженні довкілля.

    Якщо ми будемо відпочивати в своєму краї, розвивати його туристичну привабливість, шукати ефективні стимули для раціонального використання ресурсів сільських місцевостей, Вінниччина має всі шанси виступити ексклюзивною туристично-привабливою територією і бути серед основних осередків розвитку зеленого туризму не тільки в Україні, а і на Європейському континенті.

     Традиційно в селах з відповідною рекреаційною базою завжди було багато відпочивальників. Найбільше це стосується сіл, що розташовані на берегах річок, ставків, біля лісів, затоплених піщаних кар’єрів. Наприклад, такі як Селище, Стрижавка, Воробіївка, Канава, Шолудьки, Степашки, Олексіївка, Сколопи, Сокілець, Печера, Черепашинці, Могилівка і т.д..

    Крім того, сільський туризм виступає важливим чинником стабільного динамічного збільшення надходжень до бюджету, активізації розвитку багатьох галузей економіки (транспорт, торгівля, зв’язок, будівництво, сільське господарство тощо).

    Він дає поштовх для відродження й розвитку традиційної культури: анродної архітектури, мистецтва, промислів – усього, що складає місцевий колорит, і що, поряд із природно-рекреаційними чинниками, є не менш привабливим для відпочиваючих.

    Через сільський відпочинок мешканці урбанізованих територій з масовою культурою мають можливість пізнати справжні українські традиції.

    Сільське населення Вінниччини здатне отримувати реальні доходи у сфері сільського туризму від таких видів діяльності, як:

— облаштування туристичних маршрутів;

— облаштування й експлуатація стоянок для туристів;

— робота гідом чи екскурсоводом;

— транспортне обслуговування туристів;

— єгерська діяльність (полювання, аматорське та спортивне рибальство);

— прокат туристичного спорядження;

— послуги приймання туристів;

— кулінарні послуги;

— підготовка культурних програм;

— народні промисли;

— виробництво та реалізація туристам екологічно чистих продуктів харчування;

— реалізація туристам ягід та грибів.

Але потрібно врахувати такі об’єктивні обставини:

— не всі сільські місцевості Вінниччини підходять для розвитку зеленого туризму;

— не всі сільські громади можуть залучити до розвитку зеленого туризму;

— не всі форми туристичної діяльності прийнятні у кожній місцевості;

— мають бути ліміти у розвитку кількості агроосель у кожній окремо взятій місцевості;

— спеціальні механізми управління повинні бути застосовані для того, щоб перешкодити негативному впливу відвідувачів на довкілля.

   Тому, при розробці  регіональної програми перспективності розвитку туристичної галузі в регіоні необхідно провести:

— аналіз реального і потенційного попиту в регіоні з боку місцевого населення, мандрівників з прилеглих регіонів, віддалених регіонів всієї України, а також іноземних туристів;

— виявлення переваг і недоліків в порівнянні з іншими регіонами України та інших країн;

— розробка «сценарію» розвитку регіону і його складових, як туристичних центрів.

    Потрібно визначити туристичну спеціалізацію району, насамперед за провідною групою туристичних ресурсів. Наприклад:

    За туристичною спеціалізацією розрізняють такі типи районів:

— райони пізнавального і екскурсійного туризму;

— райони рекреаційного і оздоровчого туризму;

— райони наукового туризму;

— райони фестивального туризму з його підрозділами;

— райони релігійного туризму;

— райони ностальгічного туризму;

— райони ділового туризму;

— райони сільського туризму.

Третій етап:

— місць розміщення туризму;

— підприємства обслуговування;

— транспорті комунікації;

— підприємства, суміжні з туристичною галуззю;

— кадровий корпус туристичної галузі.

    Загалом, майбутня Програма повинна визначити всі конкурентні переваги і недоліки та стати концептуальною базою довгострокового розвитку туризму на Вінниччині  як високорентабельної галузі економіки, важливого засобу культурного та духовного виховання мешканців і гостей області.

    Основною метою Програми має бути формування високоефективного туристично-відпочинкового та санаторно-курортного комплексу відповідно до міжнародних вимог, який давав би змогу задовольнити потреби як вітчизняних, так і іноземних туристів.

    Створення такої системи забезпечить зростання туристичних потоків та коштів, які туристи витрачають під час кожної подорожі, зменшення безробіття, збереження і раціональне використання природно-ресурсного й історико-культурного потенціалу, зацікавить потенційних інвесторів до створення  туристичної інфраструктури у Вінницькому регіоні.

    Якісний ексклюзивний туристичний продукт, створений на території з унікальним ресурсним потенціалом під туристичним брендом Вінниччини, який би викликав у споживача певні позитивні емоції, виведе регіон на якісно новий рівень як в Україні, так і за її межами.

Першочергові кроки.

1. Провести паспортизацію туристичних ресурсів.

2. Створити кадастр туристичних ресурсів районів Вінницької області.

3. Розробити стратегію розвитку.

4. З метою промоції туристичного потенціалу області потрібно розробити туристичний логотип.

5. Проводити ознайомлювальні тури для журналістів всеукраїнських та регіональних ЗМІ, туристичні продукти області виставляти на різноманітних виставках.

6. Розвивати подієвий туризм, фестивалі, пленери, табори…

7. Активне залучення приватного сектору до туристичного бізнесу.

8. Формування банку ділових ініціатив та їх експертне оцінювання.

9. Безперервність та послідовність туристичного виховання для різних вікових груп громадян на всіх етапах їх життя.

      З метою створення інфраструктури для автотуристів потрібно облаштувати стоянки туристичного автотранспорту, кемпінги, встановлювати вказівники, інформаційні щити, альтанки, місця для розведення вогнищ, збирання сміття і т.д.

Проведення  обласних конкурсів проектів   з розвитку туризму:

     — розробка логотипу кращого туристичного продукту;

     — провести конкурс на найоригінальніший туристичний  маршрут.

На наш погляд, кожен район області теж має розробити свою стратегію розвитку, попередньо скоординувавши її з загальною обласною стратегією.

         Організаційно-економічний механізм інвестиційно-інноваційного розвитку туризму в регіоні спрямований на стимулювання інвестиційної діяльності в регіоні.

Його основними інструментами є:

— державне замовлення програм соціального туризму;

— пільгове кредитування для модернізації туристичної інфраструктури;

— надання грантів;

— пряме інвестування;

— надання фіскальних преференцій;

— надання не фінансових послуг та інших видів не фінансової підтримки.

Читати далі …