Джеральд Малкольм Даррелл — видатний зоолог.
Яка людина спроможна передбачити своє майбутнє? Це зміг зробити Джеральд Малкольм Даррелл у віці 6 років. Людина і зооспасатель, що випередив час. Тропічний Дід Мороз, який з’єднав в собі риси Діда Мазая та Доктора Айболіта, біблійного Ноя та сучасного ученого-практика, письменника-натураліста з веселим оповідачем.
Він той, хто любив тварин не за користь людям, а тому, що вони неповторні творіння природи. Цьому він й вчить нас через свої книги і фільми, в які вклав всю силу свого таланту.
Джеральд Малкольм Даррелл (англ. Gerald Malcolm Durrell), народився 7 січня 1925 року у Джамшедпурі, Британська Індія. Покинув цей світ 30 січеня 1995 року у Сент-Гелієрі, штат Джерсі. Видатний англійський письменник, натураліст, засновник Джерсійського зоопарку та Фонду охорони дикої природи, які носять його ім’я зараз.
Все почалося 7 січня 1925 року в далекій і тоді ще, багато в чому, казкової Індії в місті Джамшедпур. Джеральд Малкольм став четвертою дитиною в родині інженера-будівельника Семюеля Даррелла і Луїзи Флоуренс.
Життя родини було нелегким, бо сім’я постійно кочувала.
Вони переїжджали з будівництва на будівництво viagra generico sin receta.
З дворічного віку Джеральда захватила свого роду «зооманія», він при першій нагоді тягнув свою няню до рядів смердючих кліток місцевих звіринців.
Мати Джеральда навіть стверджувала, що першим словом незвичайного хлопчика було не «мама», а «zoo» ( «зоопарк» в перекладі з англійської).
З тих пір Джеральд постійно набивав свої кишені всілякими коробками із різнокаліберною живністю.
В шість років маленький Джеральд повідомив своїй матері, що хоче мати власний зоопарк і що поселить тварин на великих майданчиках в спеціальному котеджі. Так він і зробив через кілька десятиліть.
У 1928 році, після смерті батька Джеральда, його сім’я переїхала в Англію, а ще через п’ять років по тому — на острів Корфу, що в Греції.
«Він ненормальний, всі кишені набиті равликами!» — казав про Джеральда його старший брат Лоренс Даррелл у1931 році.
З домашніх вчителів Джеральда Малкольма виділявся натураліст Теодора Стефанідес (1896-1983).
Саме йому присвятив Даррелл книгу «Натураліст-любитель», бо від нього він отримав перші знання з зоології.
А в 1983 р Джерсійський консорціум заснував спеціальний фонд пам’яті доктора Т.Стефанідеса.
«Ця дитина дефективна, тягає скорпіонів в сірникових коробках! » — у 1935 році про Джеральда казав його старший брат Лоуренс Даррелл.
У 1939 році, з початком Другої світової війни закінчилось безхмарне життя Дарреллів серед виноградників і оливкових гаїв Корфу.
Вони повернулись на береги туманного Альбіону, де чотирнадцятирічний Джеррі почав заробляти в маленькій зоологічній крамниці в Лондоні.
Того ж року Лоуренс Даррелл знов прокоментував цю подію: «Хлопчисько збожеволів — найнявся в зоомагазин!»
Початком дорослої кар’єри Джеральда Малкольма став зоопарк Уіпснейд в Бедфордширі, відкритий в 1931 р Лондонським Зоологічним суспільством як філія Лондонського зоопарку, і відомого всьому світу порятунком оленя Давида.
Це сталось відразу після війни, Даррелл влаштувався у зоопарк на роботу простим помічником служителя, він про це говорив: «хлопчиком на позверюшках».
Працювати науковим співробітником, як мріялось він не міг, бо не мав вищої освіти.
«Малий зовсім звихнувся — хоче служити в зоопарку!» — знов висловився Лоуренс Даррелл.
Працюючи в зоопарку, Джеральд зміг отримати першу професійну підготовку та почав збирати «досьє» про рідкісні і зникаючі види. До речі, це було за двадцять років до появи Міжнародної Червоної книги.
Даррелл хотів заробити гроші ловом тварин для зоопарків, щоб створити власний зоосад або парк. І вже у 1947 році, коли йому виповнилось 22 роки (а що ви робили в цьому віці), він організував дві експедиції — в Камерун (1947-1949) і Британську Гвіану (1950).
Ці експедиції прибутку не принесли, і на початку 50-х років Джеральд залишився без засобів до існування і роботи.
В той час ні один зоопарк США, Канади та Австралії не зміг запропонувати йому посаду.
Старший брат Джеральда — Лоуренс Даррелл, поганого не порадить, він пропонує взятися за перо. За словами старшого брата: «Англійці обожнюють книги про тварин».
Перше ж оповідання Джеральда — «Полювання на волохату жабу» — мало несподіваний успіх. Молодого автора запросили особисто на радіо, прочитати свій твір.
А перша книга «Перевантажений ковчег» (1953), яка присвячена подорожі в Камерун, викликала захоплені відгуки як критиків, так і читачів.
Автора помітили великі видавці, а гонорари за першу книгу «Перевантажений ковчег» та другу книгу — «Три квитка до Едвенчер» (Three Singles To Adventure, 1954) — дозволили йому організувати експедицію до Південної Америки у тому ж 1954 році.
Як раз під час експедиції в Парагваї стався військовий переворот, тому Дарреллу, довелося залишити там майже всю колекцію тварин.
В наступній книзі — «Під пологом п’яного лісу» (The Drunken Forest, 1955) Даррелл описав свої враження про Парагвайську поїздку.
Книгу він писав на острові Корфу, куди приїхав відпочити після експедиції на запрошення свого брата – Лоуренса.
Завдяки дитячим спогадам, з’явилась знаменита «грецька» трилогія: «Моя сім’я та інші тварини» (1956 рік), «Птахи, звірі і родичі» (1969 рік) та «Сад богів» (1978 рік).
Хоча вся трилогія користувалася шаленим успіхом, перша книга «Моя сім’я та інші тварини» була найкращою й тільки у Великобританії перевидавалася 30 разів, а в США — 20 разів.
Всього Джеральдом Дарреллом написно більше 30 книг і знято 35 фільмів.
У 1958 році вийшов дебютний чотирисерійний телефільм «В Бафута з гончими» ( «To Bafut With Beagles», BBC), який став дуже популярним в Британйї.
А в 1959 році здійснилась давня мрія Даррелла, на острові Джерсі він створив зоопарк.
На базі якого в 1963 році був започаткований Джерсійський фонд збереження диких тварин.
Основна ідея зоопарка Даррелла.
Основна ідея Дж. Даррелла полягала в розведенні рідкісних та зникаючих видів тварин в умовах зоопарку, щоб згодом, розселяти їх в місцях природного проживання.
На сьогодні ця ідея є загальнопризнаною науковою концепцією. Якби не Джерсійський фонд Дж. Даррелла, то багато видів тварин збереглися б зараз тільки в музеях ,у вигляді опудал.
Завдяки Фонду від зникнення врятовані такі види тварин: рожевий голуб, мавпа золотиста, левова ігрунка й мармозетка, маврикійський боривітер, промениста черепаха з Мадагаскару, австралійська жаба корроборі та багато інших видів.
Що далі?
Джеральд Даррелл помер у 1995 року, 30 січня, після невдалої операції на печінці, у віці 70 років. Всі, хто спілкувався з ним, відзначали, що він справляв враження людини неабиякої, доброї й чуйної.
Видатний зоолог, професор В.Є. Флінт, більше, ніж будь-хто спілкувався з великим натуралістом. Він є автором передмов, післямов і коментарів до книг Дж. Даррелла.
В.Є. Флінт так описує їх першу зустріч в готелі «Будапешт»:
«… В хол увійшов великий чоловік з засмаглим, обвітреним лицем, абсолютно білою бородою і світло-блакитними, воістину променистими очима. В поставі його відчувався спокій, особливе відчуття власної гідності … люди що оточували його здавалися якимось дрібними і метушливими. Погляди усіх сидячих в холі звернулись на Даррелла, люди почали перешіптуватись, переглядатись, безпомилково вгадуючи неординарність увійшовшої людини. Від нього буквально віяло мудрістю.»
Даррелл залишив чудові книги, які передають його особливе, іронічне і тепле ставлення до всього живого на планеті. Він вчив милосердю і доброті, якостям, яких так не вистачає нашим сучасникам.
Якось, літературний додаток до газети «Таймс» написав: «Якби звірі, птахи і комахи могли говорити, можливо, однією з перших своїх Нобелівських премій вони удостоїли б містера Даррелла».
Ваші діти можуть сказати те ж саме, якщо ви дасте їм можливість почитати його книги.
Ці книги допоможуть компенсувати байдужість та порожнечу цегляних лабіринтів, наповнених мас-культурою.
Ось тоді справа, розпочата самим видатним захисником природи і просто чудовою людиною Джеральдом Дарреллом, не помре, але продовжиться новими поколіннями.
