До дня «Білої тростини» в Вінниці незрячі готували козацький куліш. Фото.
До Зеленої садиби «Катерина», в село Ільківка завітали учні та вчителі Вінницької філії Київської міжобласної загальноосвітньої середньої школи для сліпих та слабозорих на приготування козацького кулішу.
Незрячі з великою зацікавленістю знайомились з елементами інтер`єру старовинної Подільської хати
Поринали в атмосферу старовини, в якій жили наші предки в гармонії з природою.
Після знайомства з хатою-мазанкою пішли оглядати подвір`я.
Знайомились з предметами побуту, виготовленими з природної деревини майстром Ю.Кісільовим.
Велике задоволення вчителів й захват учнів викликав сіновал.
Розпалили багаття перед початком приготування кулішу.
Для того щоб куліш був вдалим — потрібно мати чисті руки і добрі помисли.
Старовинний, справжній рецепт козацького кулішу складався з трьох елементів:
1. Джерельна вода.
2. Сіль.
3. Пшоно.
Правда, пшоно було попередньо вижарене в льняному маслі. Козак возив його у прив`язаній до сідла шкіряній кульці. Звідки й пішла назва «куліш».
Це єдині інгредієнти, які були доступні козаку–кашовару у поході в ті часи.
Кашовар обов′язково мав бути лисим, щоб ні одна волосина не впала в казан.
Сучасний рецепт, звичайно, відрізняється так само, як рецепти за якими готували куліш мисливці, пастухи, рибалки. Їм були доступні м`ясо, сало, спеції, зелені трави, гриби, риба.
Для нашого кулішу ми взяли:
— підчеревину,
— свинину,
— пшоно,
— сіль, перець (чорний, білий, червоний),
— хмелі-сунелі,
— зелень та корінь петрушки, кріп,
— цибулю,
— моркву.
Наталія Володимирівна розповідає з чого ми будемо готувати куліш.
Допускаємо, що спеції для нашого кулішу козаки здобули захопивши в полон турецьку галеру.
Куліш варимо на джерельній воді. По воду ходили до старовинного джерела «Понюкова криниця», що знаходиться неподалік.
Оксана Іванівна — вчитель української мови, нарізає підчеревину, а Анатолій Іванович готує коріння петрушки.
Анатолій Іванович — вчитель біології чистить цибулю. Звертаємо Вашу увагу, що вчітелі інваліди по зору І-ї групи.
Леонід Васильович — вчитель історії, додає до кулішу моркву.
У дітей на свіжому повітрі так багато енергії, що вони обов`язково знаходять де помірятись силою. В сільській школі вони знайшли спортивний майданчик і змагались на турніках.
Діти намагаються опанувати технологію плетіння тину з ліщини.
Поки куліш готується, Леонід Василович розповідає цікаві історії про життя козаків.
Куліш вже майже готовий.
Традиційний елемент завершення приготування цієї страви – затушування поліна з плодового дерева в казані з готовим кулішем. Це надає йому неповторний аромат й присмак.
Козацький куліш виявився на стільки смачним, що після того, як всі охочі скуштували його, казанок залишився повністю порожнім.
