До Дня Білої тростини незрячі з волонтерами готували козацький куліш. Відео.
15 жовтня в усьому світі відзначається як день Білої тростини або день сліпих.
Це не свято, це день, в який світова спільнота звертає пильнішу увагу на особливі потреби і проблеми близько 170 мільйонів землян, що мають істотні проблеми із зором. Основне завдання, яке стоїть перед суспільством – це забезпечити гармонійне входження людей з особливими потребами в звичайне, повсякденне життя. Самотня людина, позбавлена спілкування, не може бути щасливою.
Тому найменше, що кожен з нас може зробити – це присвятити декілька годин свого часу людям, яким без нашої допомоги важко інтегруватись в сучасне життя.
Тому, до Дня Білої тростини, активісти Асоціації «Явір» вирішили разом з незрячими учнями та вчителями Вінницького НКП відтворити старовинний рецепт приготування козацького куліш.
Місцем для втілення ідеї обрали Зелену садибу «Катерина», що знаходиться в с. Ільківка Вінницького району. Автобус надало підприємство УТОС.
Як розповіла Наталя Шибінська, голова Асоціації «Явір», козацькому кулішу понад 500 років. Наші предки вважали, що їжа повинна підтримувати не лише тіло, а й душу. В першу чергу, куліш – це степ і воля, зоряне небо і козацька пісня, тепло багаття і спілкування з побратимами, а вже потім – пшоно, джерельна вода та сіль – основні три інгредієнти, що були доступні козакам у поході. Сало, м’ясо, гриби та спеції – скоріше виняток, ніж правило. Наші прадіди козаки повинні були мати щохвилинну бойову готовність, тому готували їжу «з чого Бог послав».
Пшоно, попередньо вижарене в льняному маслі, було у кожного козака в шкіряній сакві, притороченій до сідла. Шкіряна саква-«кульок» – від неї і пішли назва «куліш». Сіллю козаків завжди забезпечували чумаки, що постійно проїжджали повз козацькі курені. Іноді у чумаків можна було розжитись салом, спеціями та солониною. Тоді готувався ситий куліш.
Кажуть «Запорожці, як діти – дай багато – все з’їдять, дай мало – задоволені будуть».
Для свого кулішу ми підготували підчеревину, свинину, пшоно, зелень, корінь петрушки і пастернаку, цибулю, моркву, сіль, перець, фруктове поліно.
Всі присутні приймали участь у приготуванні цієї старовинної козацької страви. Учні взяли казанок і пішли по воду до старовинного джерела «Понюкова криниця», що знаходиться неподалік.
Вчителі, інваліди І-групи по зору — Оксана Іванівна (вчитель української мови) та Анатолій Іванович (вчитель хімії і біології) нарізали підчеревину і зелень.
Вчитель історії Леонід Васильович розповідав цікаві історії про життя козаків.
Дізнались, що 14 жовтня свято Покрови Пресвятої Богородиці. В Україні цей день також відзначають як день українського козацтва. Саме в цого дня козаки обирали собі отамана. Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею.
А тим часом сало в казані вже зашкварчало і пані Наталя відправила в куліш шматочки свинини.
Потім промили пшоно через сито 7 разів. Вважається, що після цього воно набуває неповторного смаку.
Підсмажилось м’ясо і прийшов час закладати в куліш пшоно.