6 кроків до створеня об`єкту заповідного фонду.
Методичний посібник.
Формування мережі нових об′єктів природно-заповідного фонду є однією з найважливіших проблем сьогодення. Оскільки, природнє довкілля є основою життя людини — залишити чистим природне середовище для мешканців сіл та міст стає дедалі важче.
Тому, великого значення набуває збереження иснуючих решток природних та штучних екосистем: зелених зон, степів, лісів, парків, водойм, тощо.
Асоціація «ЯВІР» пропонує допомогу і посібник для створення об’єктів заповідного фонду. Наша допомога може бути потрібна місцевим громадам, екологічним та іншим органіцаціям.
Зробіть 6 кроків для збереження природнього різноманіття вашого населенного пункту.
Ви можете прийняти участь в науково-практичному семінарі, який відбудеться
26.08.2015 р., де будуть надані відповіді на наступні питання:
1. Створення об’єктів і территорій природно-заповідного фонду.
2. Організаційно-правові питання розвитку сільського зеленого туризму в Україні.
Доповідач: голова Асоціації захисників довкілля «ЯВІР» Шибінська Н. В.
Щоб збільшити зображення, клікніть його.
Додатки до методички «6 кроків …»
Додаток № 1.
В науковому обґрунтуванні обов’язково вказуються:
Назва об’єкту. Доцільно давати об’єкту назву, під якою він відомий у лісових та земельних кадастрах, серед місцевих жителів, по назві головного об’єкту охорони, навколишньої місцевості.
Площа об’єкту. Найкраще з’ясувати її можна в регіональному управління земельних ресурсів, коли отримуєте карту території, чи у землекористувача.
Місцезнаходження об’єкту (область, район, найближчий населений пункт).
Точний опис меж об’єкту з прив’язкою до системи доріг, населених пунктів та інших довгочасних орієнтирів.
Потрібно пам’ятати: чим більш точно прописані межі об’єкту, тим складніше потім обґрунтувати незаконне втручання на його територію;
Землекористувач (якщо землекористувачів кілька, то необхідно вказати, яка частина території припадає на кожного землекористувача);
Загальна фізико-географічна характеристика об’єкту. Тут зазвичай вказують положення території за фізико-географічним та геоботанічним районуванням України. Дізнатися про те, в якому регіоні знаходиться об’єкт можна з спеціальних довідникові, зокрема Білик Г.І. Геоботанічне районування УРСР. — К. Наукова думка, 1977 — 301 с.;
Історичний нарис з характеристикою значних історичних подій, пов’язаних з об’єктом, а також історії його використання. Тут необхідно особливу увагу приділити подіям війн за незалежність України, подіям Великої Вітчизняної війни;
Загальна характеристика рослинності об’єкту (співвідношення типів рослинності, розподіл їх у рельєфі). Характеристика ценозів основних типів рослинності та рідкісних угрупувань;
Особливості флори: кількість видів, які виявлені, характеристика флористичного ядра (тобто основного набору видів);
Рідкісні види флори, виявлені на об’єкті, їх коротка характеристика (загальний ареал, екологічні особливості, характеристика популяцій на даному об’єкті);
Загальна характеристика фауни та її особливості (обов’язково зоогеографічні – тобто приналежність груп видів до певної зони, наприклад, лісостепу), фауністичне ядро та походження видів, що його складають (короткі відомості);
Фауністичні комплекси або поселення окремих видів тварин, виявлені на об’єкті (склад та розподіл по окремим природним комплексам тощо);
Характеристика рідкісних видів фауни (загальний ареал, особливості біології та екології видів, чисельність популяції на даному об’єкті тощо);
Наукове значення даного об’єкту (в ландшафтному, ботанічному, зоологічному, гідрологічному, історико-культурному планах). Тут також вказується екологічне значення (водоохоронне, ґрунтозахисне або господарське, має генофонд лікарських, їстівних рослин, грибів, інших ресурсів, мисливську фауну тощо). Це вказується і у висновку про можливе використання даної території;
Якщо об’єкт згадується або характеризується в науковій літературі, наводяться дані про ці наукові джерела;
Пропонована категорія охорони та основні пропозиції до режиму. Тут єдине побажання: краще вибирати статус ландшафтного заказника чи комплексної пам’ятки природи, оскільки вказані категорії забезпечують охорону усього комплексу біоти та ландшафтів і фактично є універсальними. В рекомендаціях до режиму треба викласти, що дозволяється робити на території об’єкту, і що категорично забороняється. Дію певних факторів можна обмежити, наприклад, випас – кількістю голів худоби. Такі рекомендації мають бути погоджені з землекористувачем.
Звертаємо Вашу увагу на те, що не в усіх наукових обґрунтуваннях суворо додержуються викладеної послідовності пунктів та наводять усі зазначені характеристики, проте чим більш детально обґрунтування підготоване, тим більш воно авторитетно виглядає.
Додаток № 2.
Клопотання направляється до Департаменту екології ОДА.
Згідно ст. ст. 10, 13 Закону України «Про природно-заповідний фонд», громадська організація «Явір» (повна назва «Асоціація захисників довкілля та пропаганди здорового способу життя «Явір»), статутом якої передбачена діяльність у галузі охорони навколишнього природного середовища, вносить пропозицію щодо оголошення гідрологічного заказника місцевого значення «Ільківський став», орієнтовною площею 20,9 га на території Ільківської сільської ради, без вилучення з користування Ільківської сільської ради та з повним дотриманням умови додержання загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
Ділянка, яку пропонується оголосити заказником місцевого значення, має гідрологічну цінність, розташована в руслі річки Рівець. На берегах переважають вербові насадження з густим трав’яним покровом, де домінують угрупування осок. На території зростає велика кількість лікарських рослин, а також півник болотяний (ірис), занесений до Червоної Книги України.
На території, яку планується оголосити гідрологічним заказником, на північному березі водойми простягається соснова лісосмуга, висаджена у 1986 р.
Південно-західна частина водойми заболочена, що стало місцем гніздівля багатьох птахів Постійно проживає декілька пар лебедів. Зустрічаються дикі качки, чаплі, чайки. Постійно гніздиться сіра чапля. На південному березі проживають сім’ї видр.
Вербнякові зарості складають декілька видів верб — попеляста, тритичинкова, ламка. Крім того, часто зустрічається чистець болотний, водяний перець, вербозілля звичайне, ранник тіньовий, жовтець повзучий, слабник водяний, м’ята довголистова.
В цілому, територія знаходиться в гарному природному стані, завдяки тому, що з 2000 року на ставку не ведеться жодної господарської діяльності.
Не виявлено при останньому обстеженні несанкціонованих рубок, ні будь-яких інших негативних антропогенних впливів.
Слід зазначити, що на берегах водойми функціонує велика кількість джерел (серед тих, які виявлені і обстежені — більше 30).
Асоціація «Явір» з 2007 року направляє проби води з джерел і безпосередньо водойми для дослідження в ВОКВП ВКГ «Водоканал» та басейнову лабораторію моніторингу вод та ґрунтів «БУВР Південного Бугу».
Якість води джерел, за висновками відповідних організацій, відповідає вимогам ГОСТ 2874-82 «Вода питна», а вода в ставку цілком безпечна для відпочинку і купання дітей.
На південному березі водойми знаходиться унікальне історичне джерело «Панюкова криниця». Перші письмові згадки про нього датуються 1746 роком, хоча місцеві жителі пов’язують його з періодом виникнення поселення «Ільківці», яке за дослідженнями В.Д.Отаманського утворилось ще у XIV ст.
Джерело «Панюкова криниця» — гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення. Це джерело підземних вод, що має лікувальне, естетичне, оздоровче та історико-культурне значення.
Асоціація «Явір» розробила проект благоустрою території, на якій знаходиться джерело.
Перед проектом ставиться 2 задачі:
-
Збереження «Панюкова криниця», як джерела питної води.
-
Оформлення джерела, як історико-культурної пам’ятки, пов’язаної з утворенням с. Ільківка, що в подальшому дасть позитивний вплив для розвитку «Зеленого туризму» на даній території.
Матеріальне забезпечення даного проекту вирішено.
Як організація, що займається проблемами збереження та відтворення етнокультурної спадщини Поділля та естетичним вихованням молоді, вважаємо, що гідрологічний заказник «Ільківський став» може слугувати відкритою студією для молодих художників, фотографів, які захоплюються неповторними краєвидами і ландшафтами Поділля.
Різноманітність птахів, що гніздяться на території «Ільківського ставу» дає можливість проведення наукових експедицій молодих орнітологів, відео і фото спостережень. Місця для проведення таких занять частково облаштовані.
Пропозиція про оголошення території «Ільківський став» гідрологічним заказником місцевого значення повністю підтримується місцевою громадою, Вінницькою обласною адміністрацією і Вінницькою районною адміністрацією.
Переконані, що внесення території «Ільківський став» до категорії земель природно-заповідного фонду:
♦ дасть можливість для забезпечення його охорони, ефективного використання і відтворення;
♦ дасть можливість збереження зеленої зони захисних смуг, різноманітних видів флори і фауни даної території;
♦ збереження джерел, завдяки яким наповнюється став;
♦ підкреслити статус нашої території, як унікальної, комфортної, зеленої та збалансованої зони;
♦ дати поштовх створенню системи благоустрою та озелененню території.
Додаток № 3 — 4.
Найважливішим документом, що подається на заповідання, є погодження землекористувача, адже заповідний об’єкт, що створюється без вилучення земель у землекористувача (до яких належать усі об’єкти місцевого значення), може бути створений лише за умови письмової згоди землекористувача.
Існує декілька способів аргументації необхідності створення заповідного об’єкту землекористувачу.
По-перше: суто патріотичний: так би мовити «тільки у Вас збереглося те-то й те-то і тільки Ви можете це порятувати».
У багатьох районах є місцеві краєзнавці, які користуються загальною повагою, а їх думка має високий авторитет. Досягнувши порозуміння з ними, можна разом переконати місцевого землекористувача (особливо, коли землекористувачем є сільська рада) у необхідності створення заповідного об’єкту.
По-друге: Законом України «Про природно-заповідний фонд» передбачено звільнення землекористувачів, що погодилися на оголошення своєї території об’єктом природно-заповідного фонду, від сплати земельного податку за цю площу з правом подальшого користування, що не суперечить режиму створеного об’єкту. Згідно ст. 49 Закону України «Про природно-заповідний фонд»: «Підприємства, установи та організації звільняються від плати за землі, включенні до складу заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ та парків — пам’яток садово-місцевого мистецтва».
Погодження може виглядати як рішення сільської, селищної ради, науково-методичні ради певного закладу і має бути оформлене на його бланку за підписами директора/голови та секретаря, на які ставиться мокра печатка. Якщо немає бланку, то у верхньому лівому куті погодження ставиться штамп підприємства. У випадку, коли землекористувач є у приватній садибі, чи на приватній землі, підпис господаря на погодженні необхідно завірити у нотаріуса за місцем роботи, чи в сільській раді за місцем проживання.
Погодження також може виглядати як лист до регіонального управління охорони навколишнього природного середовища, в якому землекористувач підтримує створення заповідного об’єкту на його території.
Основними вимогами для листа-погодження є його дата та реєстраційний номер, оскільки згідно чинного законодавства він має термін дії – два роки.
Додаток № 5
ОХОРОННЕ ЗОБОВЯЗАННЯ №______ від «___»_________20____р.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Держуправління охорони навколишнього природного середовища передає під охорону землекористувачу заповідний об’єкт.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», землекористувач бере під охорону вищеназваний заповідний об’єкт і зобов’язується зберігати його та дотримуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів, а також провести відмежування заповідного об’єкту в натурі, оформлення його природоохоронними аншлагами, нанесення на планово-картографічні матеріали.
Заповідний режим
(тут вказується все, що має виконуватись на території об’єкту).
На заповідній території з а б о р о н я є т ь с я :
-
проведення такої господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об’єкту чи порушити природну рівновагу;
-
проведення господарської та підприємницької діяльності без попереднього погодження з місцевим природоохоронним органом;
-
зміна меж, відведення і надання земельних ділянок об’єкту для інших потреб, використання їх під будь-яке будівництво, городи, сади та розміщення торгових точок, тентів, рекламних щитів, а також самовільне огороджування й т. ін. з порушенням вимог чинного законодавства;
-
незаконна вирубка та пошкодження дерев та чагарників, а також пошкодження трав’яного покриву, газонів, квітників;
-
перевищення допустимих хімічних, фізичних, біологічних та інших впливів і антропогенних навантажень, порушення вимог наданих дозволів, неспеціальне використання природних ресурсів.